Інтерв'ю з Кужельним Олексієм Павловичем, художнім керівником театру «Сузір’я», народним артистом України з приводу "Києва Травневого":

«Будь-який міжнародний фестиваль – це вузлик, який пов’язує культури, народи, певні персони. Він випромінює навколо себе дружелюбність, момент творчості, співпереживання, розуміння один одного на тонких мистецьких вібраціях»
	teatral. - Фестиваль «Київ травневий» - це велика подія не тільки для Києва, а й для всієї України… - В Європі практично немає столиці, яка б не мала потужного, може не театрального, але мистецького фестивалю. Це і «Празька весна», «Весна в Будапешті», Лондонський фестиваль, не кажучи вже про Цюрих, Единбург. Фестивальний досвід сьогодні є таким, що навіть маленькі містечка роблять театральні фестивалі, щоб стати знаними. І головне – для людей свого міста тримати високий рівень культури. «Київ травневий» продовжує традицію міжнародних фестивалів, яку ми мали честь започаткувати ще до незалежності. Першим був фестиваль моновистав «Київська Парсуна» - 18 років тому. Згодом Віталій Малахов запропонував конструкцію фестивалю міст-побратимів «Київ травневий» і 2 роки саме він керував їм. А потім головне управління культури передало його мені.
- Яка склалася ситуація із цьогорічним фестивалем? - Сьогодні так само є 17 повних версій тієї програми, яка мала б бути програмою фестивалю, і також презентації по 2-2,5 хвилини. Ми плануємо в кінці травня зустріч журналістів – це буде водночас відкриття і закриття фестивалю «Київ травневий» у електронно-екранному вигляді. Чи буде в подальшому проводитись «Київ Травневий»– я не знаю… На превеликий жаль, ми вже не керуємо цією ситуацією. Цей фестиваль є певним брендом, який багато років поспіль збирає глядачів. Кожного року на ньому було 2-3 зірки європейського або мирового масштабу – А.Жирардо, М.Марсо, С.Чаурелі, театр на Таганці… Мені здається, що рішення про припинення фінансування цьогорічного фестивалю мало б вирішуватися не одноосібно. Щоправда, керівництво у листі пише про переглядання концепції фестивалю. Може це і справді треба зробити. Але і в тому році ми практично відмінили фестиваль у зв’язку із політичною ситуацією. Наприклад, в Ізраїлі, в якому більш складна зовнішня ситуація – вже 20 років проходить фестиваль, який ні разу не відмінявся. Так само і ми повинні навчитися працювати в будь-якій неспокійній ситуації. Сьогодні дуже не просто задекларувати новий бренд, привернути увагу, зробити його знаним. - Ви будете боротись за відродження «Київ травневого»? Хіба не знаходяться спонсори, меценати, які б могли допомогти з його проведенням? - Звичайно, ми будемо і надалі пропонувати проводити цей фестиваль, розглядатимемо пропозиції… Для мене всі ці роки були дуже важливими принципи його проведення – у фестивалі не брали участь українські колективи, акторам не виплачувалися гонорари, але вони все одно приїздили, показували свою культуру. У нас також не було грошей, щоб поїхати по містах, подивитись на виступи колективів, обрати найкращих. Але мені дуже приємно, що, наприклад, з Міністерством закордонних справ Франції ми налагодили такі стосунки, що ці колективи все ж таки бували у нас. 6 років поспіль ми співпрацювали з Кореєю. Ці актори дуже вправно поєднують традиції із сучасністю. Вони роблять це талановито, тонко і найголовніше – методично. Аналогічне шоу, яке повинно було показано цього року на фестивалі – є на Бродвеї. Цей проект завжди підтримувався меценатами . Хоч ми і не виплачували гонорари акторам, але уявляєте, які суми потрібні, щоб привезти, наприклад, А.Жирардо! На жаль, зараз в Україні немає такого театрального фестивалю, який би дуже зацікавив спонсорів. - Чому в пресі немає майже жодної інформації про відміну цьогорічного фестивалю? - Політична ситуація в країні зараз є такою, що «Київ травневий» може стати ганчіркою для покривання, дратування, затикання… Пройдуть вибори і ми спокійно про все розповімо. Були різні пропозиції, але я не вважаю, що фестиваль має стати потужним, або не дуже потужним аргументом у політичній боротьбі. Політичної складової, щодо розборок у фестивалі ніколи не було. Політична складова в сенсі налагодження, закріплення, підтвердження певних міжнародних стосунків – це було завжди. - Ваші побажання порталу Театрал. - Зараз люди мало спілкуються, особливо в нашому цеху. Здебільш ніхто не дивиться роботи своїх колег. Я також в цьому році дещо пропустив, хоча і подивився також. І писав про своїх колег – як я розумію їхні театральні містерії, доктрини… Хочу побажати, щоб на вашому порталі та форумі люди могли б спілкуватися, була б насичена, цікава співбесіда!
Оксана Пурик Специально для театрального форума.